Спираючись на дані трьох кварталів 2025 року та поточну динаміку, можна спрогнозувати збереження темпів введення житла. Очікується, що за підсумками 2025 року загальний обсяг складе близько 8,5–9,0 млн м2. А у 2026 році обсяги можуть стабілізуватися на рівні 9,0–9,5 млн м2, за умови подальшої концентрації будівництва у безпечних регіонах. Виходячи з чого, Західні області України продовжуватимуть нарощувати частку в загальнодержавному обсязі будівництва. Хоча Київська область може зберегти лідерство, проте темпи зростання в Івано-Франківській та Вінницькій областях можуть прискоритися.

На тлі проблем з застарілим фондом, посиляться проблеми будинків 1960–1980-х років побудови. Тому очікується зростання попиту на нове житло саме з боку власників квартир у застарілих панельних будинках. Ситуація в Києві та Київській області є найбільш репрезентативною для розуміння викликів, що стоять перед ринком. Житловий фонд столиці складається приблизно з 10,5 тис. будинків, проте його структура є вкрай нерівномірною. 2,5 тис. будинків були споруджені ще до 1941 року, а переважна більшість житла — 82,4% — була введена в експлуатацію у 1960–1990 роках. Це переважно панельне будівництво, нормативний строк функціонування якого становить 50 років. Цей факт означає, що значна частина житлового фонду столиці вже вичерпала свій технічний ресурс або наближається до цієї межі.

Це створює величезний відкладений попит на нове житло та необхідність комплексної реновації застарілих кварталів., що стимулюватиме ринок первинної нерухомості. Але брак робочої сили залишатиметься головним викликом для забудовників та розвитку первинної нерухомості у 2026 році. Це може призвести до поступового впровадження більш автоматизованих методів будівництва та префабрикації.

Також вартість спорудження житла стане ключовим індикатором, що визначає цінову політику забудовників та доступність нерухомості для кінцевого споживача. Наприклад, Міністерство розвитку громад та територій України наказом №60 від 15-01-2026 затвердило прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами, розраховані станом на 01/01/2026. Ці показники базуються на вартості будівництва 1  загальної площі будинку з урахуванням ПДВ, проте вони не включають низку критично важливих витрат і відображають лише “чисту” вартість будівництва. Для реального девелоперського проекту необхідно враховувати додаткові навантаження, такі як: вартість залучення земельної ділянки (додаткові 8–15% до вартості ), витрати на рекламу, маркетинг та загальне просування комплексу, вартість залучення фінансових ресурсів та обслуговування кредитів, витрати на організацію роботи відділів продажу, інші операційні та адміністративні витрати забудовника. Це означає, що ринкова ціна реалізації житла завжди буде значно вищою за показники опосередкованої вартості через необхідність покриття цих статей та закладання прибутку.

Аналіз динаміки вартості продемонстрував стійке зростання по всій країні. Так, середній показник по Україні з січня 2021 року до січня 2026 року зріс майже вдвічі: з 13 231 грн до 25 739 грн за м2. При цьому найвища вартість будівництва традиційно спостерігається у Києві, де станом на січень 2026 року вона сягнула 30 081 грн за м2. Це пояснюється складністю інженерних рішень, вищою вартістю логістики в межах мегаполісу та вищими зарплатними очікуваннями персоналу. Найнижчі показники зафіксовані у Кіровоградській (21 875 грн за м2) та Закарпатській (22 343 грн за м2)  областях. А ось, незважаючи на будівельний бум на Закарпатті, собівартість там залишається відносно конкурентною через доступність певних видів сировини та особливості місцевого ринку праці.

Чинниками зростання вартості, якщо врахувати, що основне прискорення росту вартості відбулося у період між 22 та 23 роками, коли середній показник по Україні підскочив з 16 003 грн за м2 до 20 259 грн. – це було прямим наслідком девальвації національної валюти, зростання цін на енергоносії та паливо, а також руйнування великих металургійних та цементних заводів. У подальші роки (2024–2026) зростання стабілізувалося на рівні близько 8–12% на рік.

Також є і додаткові фактори впливу: ріст вартості будівельних матеріалів, яка взаємопов’язана з імпортозалежністю певних груп товарів (оздоблювальні матеріали, ліфтове обладнання, електроніка), що провокує ріст ціни при кожному коливанні курсу валют. Також брак працівників змушує забудовників підвищувати заробітні плати, що безпосередньо закладається у собівартість. Також потребує додаткових капіталовкладень вровадження нових вимог щодо енергоефективності та інклюзивності.

На основі аналізу динаміки останніх років та поточних макроекономічних умов, можна зробити прогноз про подальше зростання вартості будівельних робіт. Очікується, що протягом 2026 року середньорічний показник по Україні зросте ще на 7–10%, сягнувши позначки 27,5–28,0 тис. грн за м2 до кінця року. У столиці вартість спорудження може перетнути межу в 33 тис. грн за м2 до початку 2027 року, враховуючи необхідність будівництва складних безпекових споруд (укриттів) у нових ЖК. Також різниця між вартістю будівництва у центральних та західних регіонах буде поступово скорочуватися через вирівнювання цін на логістику та матеріали. А початок масштабних проектів з відбудови інфраструктури може створити додатковий тиск на ринок будівельних матеріалів, що спровокує ще один виток зростання собівартості вже у 2027 році.